12-річна дівчинка з Чернігівщини малює портрети

Мар’яні Бабій із Липового, що у Талалаївській територіальній громаді Чернігівської області,  на початку літа виповнилося всього 12 років. Восени вона почне навчання у 7-му класі місцевої школи.

Якщо брати по роках, то ще зовсім дитина. У такому віці, діти, здебільшого, ще безтурботні. Сучасні «зависають» біля комп’ютерів, знаходячи собі там розваги. У дечому вже допомагають батькам, особливо в селі. Мар’яна ж зовсім інша. Бо вже давненько має улюблене заняття, яке приносить їй душевну насолоду. Дівчинка неймовірно гарно малює і вже визначилася, що це заняття у неї на довго і всерйоз. Ким стане, ще невідомо, але, що малюватиме й надалі, знає точно.

Днями Мар’яна була учасницею Міжнародного конкурсу талантів «Євро літо» (організатори: БФ «Українська формула добра» і ГО Динаміка успіху»). І за результатами конкурсу вона отримала гран-прі в категорії «Живопис».

Як пригадує мама дівчинки Марина, Мар’янка вже років у 5 дуже любила малювати. Це було найкращим заняттям для неї. Якщо діти просять планшет чи комп’ютер подивитися мультик, то дівчинка просила дати їй помалювати. З аркушем і олівцем могла просиджувати годинами. Коли пішла до школи, то урок образотворчого мистецтва мала за свято. Малювала все: природу, людей, тварин, пейзажі, а тепер зупинилася, переважно, на портретах.

Розмірковує дівчинка зовсім по-дорослому:

– Коли мені сумно, я обов’язково сідаю малювати. Тоді, коли я сумна, портрет, який задумала, виходить швидше і краще, – розказує дівчинка.

– І у героя портрета очі сумні тоді виходять? – запитую.

– Не обов’язково. Просто, тоді працюється легко, і те, що задумала, швидше передається на папір, – говорить Мар’янка.

Всі свої роботи дівчинка викладає на сторінці у Фейсбук. Нещодавно намалювала портрет своєї улюбленої артистки – Заслуженої артистки України Ярослави Руденко. Дівчинка стежить за її творчістю. Говорить, що до глибини душі вразило її фото звільненого з полону українського воїна, який із сльозами на очах їв яблуко. Задумалася… і тут же намалювала його.

Героями її портретів стають друзі, родичі. Ось, наприклад, портрет Богдани Калин, цьогорічної випускниці місцевої школи, її тьоті, став для неї чудовим подарунком. Буває, що її інтернет-друзі просять намалювати когось на замовлення. Мар’яна розуміє, що це непросто, але спробувати себе хочеться. І пробує. Має вже юна художниця і своїх прихильників.

Чи ж не заважає таке серйозне захоплення дівчинці навчатися? Приємно було почути гарні відгуки про художницю і від її вчителів.

– Вона дуже спокійна, тиха дитина, – розповідає директорка школи Оксана Картава. – Врівноважена, відповідальна, стримана, вихована, безвідмовна. Добре навчається. Має багато друзів в класі. До її думки дослухаються, хоча вона і не лідер у класі.

Класний керівник Яна Іржавська говорить, що Мар’яна дуже самокритична до своїх робіт. Стримано сприймає похвалу. Головне, що батьки сприяють розвитку її таланту: надсилають роботи для участі в конкурсах, купують необхідні матеріали для роботи. А вчителька малювання Оксана Михайлівна подарувала Марʼянці книжку для навчання написанню портретів. Дитина дуже гарна, добра, працьовита, наполеглива. Таких зараз дуже мало!

Виховується дівчинка у простій сільській родині. Тато працює робітником у місцевому СТОВ «Горизонт», мама – домогосподарка. Є у сім’ї ще двоє дітей – 11-літній Женя і 9-літній Кирило. Приємно чути від вчителів, що діти у цій сім’ї зростають у любові.

До захоплення донечки батьки ставляться серйозно з надією, що дитяче захоплення стане для неї серйозною справою. Дівчинка хвалиться, що є у неї місце для малювання. Купляють їй ватман, графітні олівці. Ось і недавно на день народження чудовий як для художника подарунок отримала від бабусі Христини.

Рідні не пригадують поміж родичів когось зі схожим талантом. Можливо, хтось і малював, та залишився непоміченим. Що не залишиться Мар’янка непоміченою, це вже факт. А рідні її обов’язково підтримають, що це так багато значить у житті!

Олександра Гостра